wrapper

Про те, що ховається за лаштунками президентства Порошенка, чи можливий у країні військовий переворот і хто фінансує «Рух нових сил», Михайло СААКАШВІЛІ розповів в інтерв'ю для UA1.

«Михайло Саакашвілі – мій друг зі студентських років. Я пам'ятаю його як вольову і рішучу людину, і я маю підстави йому довіряти», – так у травні 2015 року Петро ПОРОШЕНКО представляв нового голову Одеської області місцевому активу.
 
Через рік і п'ять місяців риторика президента стала кардинально іншою.
 
«Деякі люди вирішили змінити сферу діяльності і почати політичну активність в Україні після програшу в грузинських виборах», – їдко прокоментував він відставку Саакашвілі.
 
Між цими двома коментарями були і хвороблива реакція президента на критику його генпрокурора Шокіна з боку представників команди грузинських реформаторів, і особисті конфлікти з Саакашвілі через підтримку президентом представників одеських кримінальних кланів, і практично відкрита конфронтація між двома студентськими друзями з моменту старту антикорупційних форумів «Руху за очищення», з якими Саакашвілі проїхав по всій країні.
 
Утім з тих пір змінилася і риторика самого екс-президента Грузії, а нині українського політика і лідера нової політичної сили «Рух нових сил». Критикуючи нинішню владу, він вже не обмежується визначенням «люди з оточення президента», а прямо вказує на винуватця провалу реформ, економічної та політичної кризи в країні – Петра Порошенка.
 
В інтерв'ю Михайло Саакашвілі розповів, хто першим сяде в тюрму в разі його приходу до влади і яку посаду він обрав у майбутньому уряді для себе. Також лідер «Руху нових сил» поділився своєю думкою щодо причин, з яких Порошенко запросив його в Україну, в чому нинішній президент копіює свого попередника-втікача і як будуть розвиватися події в країні, якщо не буде оголошено дострокові парламентські вибори.

 
Як Ви вважаєте, для чого Порошенко запропонував Вам попрацювати в Україні?
- Порошенко пройшов через різні етапи. На самому початку він хотів зробити якісь реформи, хотів сподобатися усім. Певним чином він брав на себе ризик, йшов у невідомість, думав, що можна якісь речі змінювати й одночасно консолідувати свою владу.

Однак владу він сприймає набагато ширше, ніж прерогативи його президентської влади. Люди навколо нього заробляють гроші, частина цих грошей йде в його підприємства, його бізнес.

Сталася фундаментальна невідповідність в його уявленнях про реальні зміни у податковій службі, митниці, поліції, прокуратурі, антикорупційних органах.

Зміни потрібні були для того, щоб захищати всіх однаково. Це означає, що привілейованим групам довелося б посунутися, а це останнє, чого він хотів. Порошенко хотів обмежитися косметичними реформами, які можна було б продати Заходу і своєму суспільству, але щоб вони ні на що не впливали.
 
Невже він не розумів, що рано чи пізно Ви станете для нього проблемою?
- Напевно, розумів. Спочатку він пропонував бути главою НАБУ, але, поміркувавши, зрозумів, що воно занадто незалежне, занадто багато прав для того, щоб дати мені їх у руки.

А щодо Одеси, то він прекрасно розумів, що там дуже легко людину підставити. Що таке голова обласної адміністрації? Це практично нуль повноважень, якщо вертикаль у Києві не вирішить, що цій людині потрібно повноваження дати.

На певному етапі він нам їх дав, щоб виграти місцеві вибори. Він нам дав прокурора, голову митниці. Обіцяв дати СБУ, податкову і демонстрував, що підтримує нас у якихось ініціативах.

Одночасно, даючи однією рукою, іншою він забирав. Тому що підтримував главу обласної ради, місцевого корупціонера Урбанського (Анатолій УРБАНСЬКИЙ, член БПП, фігурант панамського офшорного скандалу, прізвище якого раніше спливло у справі «діамантових прокурорів». Також неодноразово з'являлася інформація, що він наглядає за активами чиновників-утікачів з оточення Януковича. – Ред.).

Він підтримував Труханова (мер Одеси Геннадій ТРУХАНОВ, екс-регіонал, фігурант панамського офшорного скандалу, відомий проросійськими поглядами, який, за даними ЗМІ, має російський паспорт. – Ред.), хоча той відкритий сепаратист і цього не приховує. Тобто Порошенко грав на шкоду Україні.

З моєї точки зору все було зрозуміло: ми йшли до Одеси зміцнювати українську державність і робити за допомогою Києва модельні реформи. Мені здавалося, що це інтерес президента. Виявилося, що у нього більш широкий спектр інтересів. Він реально підірвав нас, підірвав Україну в тій конкретній ситуації. Він хотів обмежитися косметичними реформами, які можна було б продати Заходу і своєму суспільству, але щоб вони ні на що не впливали.
 
А як Ви ставитеся до того твердження, що потрібні були Порошенку тільки щоб прибрати Яценюка?
- Порошенко хотів поторгуватися з Яценюком і з цією метою використовував усіх. Але були часи, коли вони домовилися.

Так, звичайно, я допоміг йому прибрати Яценюка в якийсь момент, коли він вирішив це зробити. Але я був категорично проти договірняків-міжсобійчиків, на шлях яких він став після того, як замінив прем'єр-міністра. Він залишив систему абсолютно без змін. Більше того, він цю систему зміцнив.

У мене не було мети боротися конкретно з Яценюком. У мене була мета змінити цю систему, і тут наші цілі розійшлися.
 
Нардеп-утікач Олександр ОНИЩЕНКО стверджував, що на знищення рейтингу Яценюка він витратив близько 30 млн доларів. Як Ви вважаєте, ця сума справді зіграла фатальну роль у долі екс-прем’єра?
- У Яценюка не було ніякого рейтингу. Коли я став головою Одеської адміністрації, у нього був рейтинг менше 1%, і там не було що знищувати. Він сам абсолютно безкоштовно опустив свій рейтинг нижче плінтуса.

Він і його оточення робили гроші, й люди це відчували. Йшли свистопляски і маневри щодо того, як зберегти статус-кво під час розподілу потоків.

Те, що Яценюка немає, – це настрій суспільства, кристалізований і через «Рух за очищення». Я не думаю, що люди калібру Онищенка, досить низького калібру в порівнянні з усіма іншими, могли б на це рішуче вплинути.
 
Серед інших гучних заяв Онищенко заявив, що на президента працює кілька рейдерських груп. В одну входив сам Онищенко. Суть в тому, що держоргани створюють проблеми для власників великого бізнесу, а потім за діло беруться «рішали» й домовляються про частку в бізнесі або грошову винагороду, щоб бізнес залишили у спокої. Як Ви вважаєте, така схема справді зараз діє?
- Я вважаю, що Кононенко зараз грає таку ж роль, як свого часу грав Юра Єнакіївський (Юрій ІВАНЮЩЕНКО, соратник Януковича, який вибудував систему «смотрящих» за грошовими потоками. – Ред.). Це однозначно.

Поки генпрокурором був Шокін, генпрокуратуру активно використовували саме в цьому напрямку. Мені здається, що Луценко все-таки якісь гальма там створив, його не так просто використовувати для своїх особистих корисливих цілей. Але Кононенко це робить.

Мені здається, що зараз президент Порошенко більшу частину часу займається бізнес-питаннями. А президент, який займається бізнес-питаннями, – це завжди неправильно, потворно. Це шкодить країні і знищує репутацію президента. Я думаю, що є якісь фактори, які не дозволяють йому побачити згубність цього підходу, насамперед для себе. І навряд чи він зараз зміниться.

Рік тому всі Ваші викриття стосувалися Яценюка, Авакова та усієї верхівки «Народного фронту». Зараз Ви сконцентрувалися на критиці президента і його оточення. Чому така зміна?
- Вони зараз реально злилися. Відбулося злиття з перерозподілом у бік президента, Кононенка. Але Мартиненко все одно грає важливу роль і утримує потоки (Микола МАРТИНЕНКО, права рука Яценюка, екс-нардеп, звинувачений у корупції. – Ред.). Та й Іванчук, попри все, грає важливу роль (Андрій ІВАНЧУК, найближчий соратник Яценюка, який контролює фінансові інтереси «Народного фронту». – Ред.).

Аваков посилив свої позиції, якусь частину належного Яценюку він перекачав на себе. Таким чином, під крилом Порошенка відбувся перерозподіл, але й старих не образили. Зараз абсолютно очевидно, звідки ноги ростуть, однак це не означає, що ті стали раптом кращими. Вони просто під Порошенком продовжують робити те ж саме, що раніше робили під Яценюком і Порошенком.
 
До речі, з Аваковим цікава ситуація виходить. Спочатку він заступився за Вас, коли в АП розглядали варіант щодо незаконності наданого Вам українського громадянства. Аваков сказав, що все законно. Потім наближений до нього телеканал «Еспрессо» один із небагатьох транслював перший мітинг «Руху нових сил», а потім Вас запрошували на ефір до студії. Чому раптом?
- З його боку це був дешевий шантаж президента. Через тиждень після цього «Еспрессо» скасував ефір зі мною - тобто вони домовилися. Аваков трохи потролив президента, показавши мітинг, а потім закрив інформаційний простір. Для нього це був привід для якогось додаткового торгу. Але хай вони собі торгуються, а ми будемо використовувати ці розбіжності для того, щоб дійти до людей.
 
Головне завдання Вашої політичної сили – дострокові парламентські вибори. Яким чином Ви будете досягати їх проведення?
- У країні бардак і хаос. І зараз країною керує не президент. Він керує потоками, медіа, Радою, де він практично знищив політичний процес.

Уряд не керує країною. Уряд надзвичайно слабкий. Такого слабкого уряду на моїй пам'яті в Україні ніколи не було. У такій ситуації країною керує криза. А криза призводить до нерозумних рішень, і, врешті-решт, вона призведе до великого хаосу, якщо все це не пустити в інституційне русло.

Найкраще рішення політичної та економічної кризи в усіх демократичних країнах світу – це вибори, інших рішень немає.

Я знаю, що Порошенко зараз не лише не допустить виборів – йому взагалі незрозуміло, чому через кілька років мають проводитися вибори: вже все схоплено, чого взагалі смикатися.

Але він допускає ту ж помилку, що і Янукович, і всі попередники. Як тільки Янукович подумав, що у нього усе «схвалено», що під ним усі медіа, усі потоки, фальшиві опозиційні групи, що можна вертолітний майданчик у центрі Києва, можна вічно залишатися на троні – тоді все і сталося.

Як тільки олігархи починають вважати, що всі їхні потоки і влада у безпеці, тоді цій владі настає кінець. Вони завжди пропускали цей момент. І Порошенко зараз на тому ж шляху, що і Янукович.
Так, вони дуже різні люди. Але Кононенко робить те ж саме, що і Єнакіївський, а Порошенко робить те ж саме, що Янукович. В Україні це погано закінчується.

Усе закінчиться хаосом, і щоб його не було, треба проводити вибори. Як переконати Порошенка? Лише через тиск народу, через висловлення своєї думки по всій Україні, і ми будемо це поступово організовувати.

Це не та влада, яка зможе чинити опір. Це вам не Янукович. Вони діють методами Януковича, але у нього був «Беркут», який готовий був за нього гинути, були цілі регіони України, які вважали, що напад на Януковича – це напад на них.

Я не думаю, що навіть у Вінниці хтось вважатиме, що напад на Порошенка – це напад на них. Жоден нацгвардієць пальцем не поворухне, щоб його захистити. Я це знаю чітко, тому що у мене багато друзів у Нацгвардії, я знаю, які там настрої.

Влада ніколи не була такою слабкою. І ми повинні її зараз змінити цивілізованим демократичним шляхом.
 
Припустимо, Нацгвардія не втручатиметься, якщо почнуться вуличні акції протесту. Але ситуацію можуть взяти під контроль добробати, що підкоряються Авакову, або кадрові військові.
- В Україні є багато хороших бійців, і у них справедлива претензія, що їх думка має враховуватися. Ці люди - герої, вони виконали історичну функцію не лише для України, стримавши найагресивнішу армію на підступах до Європи. У цих людей чіткі політичні погляди, і з цим доведеться миритися.

Але в Україні не може бути класичного військового перевороту з однієї простої причини – немає такого Генштабу, якому б підпорядковувалися всі солдати. Є солдати самі по собі, які не люблять Генштаб і своїх генералів, бо більшість із них – паркетні генерали, вони роблять гроші, заробляють на контрактах, формі, на всьому іншому.

Тому військового перевороту бути не може – тільки озброєний хаос. Будь-які 500 людей запросто можуть захопити весь урядовий квартал у Києві – Печерський трикутник. Більше того, якщо вони при цьому посадять у підвал кількох корупціонерів, весь народ буде їм аплодувати, дарувати квіти, люди прийдуть до вікон захоплених будівель і будуть їх підтримувати. Але водночас з'являться такі ж люди в Одесі, Харкові, Дніпрі, і Україна розпадеться.

Тільки через мобілізацію широких мас потрібно змусити президента призначити дострокові парламентські вибори, обрати нову політичну еліту і провести в перші ж кілька місяців роботи нового уряду радикальні, давно назрілі реформи, які не проводяться виключно через те, що різні бізнес-групи не мають інтересу їх проводити.
 
А якщо шлях мітингів не дасть результату, і перевибори не відбудуться?
- Ситуація буде погіршуватися, тому що я не бачу жодних перспектив економічного зростання. У нього може бути кілька джерел. Це державні підприємства, які вони вперто відмовляються приватизувати. Це полегшення регуляції і зниження податків, що вони відмовляються робити. Це зміна політичного класу і прихід нових людей – найостанніше, що вони коли-небудь зроблять. Це реальні кроки початку аграрної реформи, коли фермери почуватимуться більш незалежно. Це скасування валютних регуляцій – в Україну не заходять інвестиції, тому що прибуток не можна вивести.

Ось ці речі уряд не готовий робити. Вони вважають, що це їхня вотчина, що тільки вони все повинні дешево скупити, все захопити.

Проблема в тому, що Порошенко підходить до управління державою як до бізнес-групи, де всі бізнесмени – його конкуренти, і більше нікому нічого не повинно перепасти.

Він вирішив убити політичний процес, і те, що Онищенко говорить про підкуп депутатів, виглядає для мене дуже реалістично. Але це короткострокова тактика - я не бачу продовження статус-кво і швидких сценаріїв поліпшення за такої ситуації.
 
Навіть якщо «Рух нових сил» прийде до влади, за українським законодавством Ви не зможете бути ані депутатом, ані президентом. Але цілком можете претендувати на портфель прем'єра або будь-якого міністра в новому уряді. Якою Ви бачите свою роль?
- Не в моєму стилі бути парламентарієм. Я пройшов цей етап - це були мої молоді роки, і вдруге вступати в одну й ту ж річку я не хочу. Посада ніколи не була моєю самоціллю. Порошенко двічі пропонував назвати мене прем'єр-міністром, і двічі я відмовлявся.

Уряд за Конституцією України набагато важливіший, ніж президент. Чому зараз президент заводить «смотрящих»? Тому що у нього немає важелів прямого контролю уряду. І він вигадує різні витончені форми, не довіряючи Гройсману та іншим.

Якщо уряд буде консолідовано, президент взагалі не зможе втручатися. Історичний прецедент – це правління Ющенка. Останні роки його президентства навіть правлінням важко назвати.

Тому уряд буде вирішальним, і за належних умов ніхто не зможе зупинити проведення реформ. Там я знайду собі роль. Але це залежить від того, як ми в наступні місяці покажемо себе в цій боротьбі, хто буде на перших позиціях, які лідери ще з'являться.

Є різні конфігурації, до яких я абсолютно відкрито ставлюся, тому що мною не рухають особисті амбіції. Україна повинна стати провідною європейською державою – це моя велика амбіція, і вона вища за будь-яку посаду.

У світі немає політиків, які б брали участь у створенні двох успішних держав. У Грузії жахливий уряд, але дуже успішна інституційна державність. Це і є оцінка реформаторів – те, що вони залишають після себе. Якщо я буду частиною створення нової України, це буде набагато почесніше, ніж будь-яка посада, як би вона не називалася.
 
Однак чи бачите Ви себе на посаді прем'єра?
- Усе залежить від майбутньої конфігурації. Якщо ми переможемо, думаю, що я буду відігравати важливу роль, а там подивимося.
 
У разі перевиборів Ваша оліт сила увійде в парламент, але точно так само туди знову потраплять і люди Яценюка, і люди Коломойського. Знову доведеться домовлятися, створювати коаліцію…
- Мені здається, що зараз йде кастинг на єдину потужну силу. Після довгого бардаку і плутанини люди всюди в світі шукають стабільності і сильної руки. Зараз тенденція шукати при цьому нових представників.

У нас повинна бути коаліційна боротьба, але у нас не повинно бути коаліційного уряду. Ось у цій коаліційній боротьбі за перевибори і за широкий фронт реформ ми повинні створити силу, яка буде консолідованою, коли прийде до влади.

Цей попередній етап навіть важливіший ніж те, що станеться після виборів. Тому ми зараз ні для кого не закриваємо двері – там, де співпадають інтереси, вони мають співпасти.

Зараз рано говорити про коаліцію - мені здається, що коаліції за великим рахунком не буде. Просто потрібно зробити цю коаліцію до виборів – можливо, з різношерстих сил. І в цій боротьбі з'явиться головний лідер, можливо, зовсім несподівана людина - я не знаю. Це все попереду, наступні 4-5 місяців будуть визначальними.
 
Будь-яке партійне будівництво вимагає фінансування. Як Ви вирішуєте цю проблему, адже на все потрібні гроші?
- Набагато менше, ніж уявляють. Зараз ми витрачаємо гроші на офіс, а більшість наших людей – це волонтери. Я вірю, що партія може будуватися на волонтерах. Я це робив у Грузії, де у нас не було зарплати, поки ми не прийшли до влади як партія. А в Україні набагато сильніша традиція волонтерства - це показали останні роки.

Як тільки в партію надходять фінанси, вона перетворюється в проект, а я не можу працювати з проектом. Бариги ніколи не можуть будувати державу. Її можуть будувати лише ідеалісти з палаючими очима. Партії ідеалістів потрібні гроші тільки на бензин і друк брошур, а це не такі великі суми.
 
І хто Вас підтримує грошима?
- Ми працюємо з малим і середнім бізнесом. Конкретний приклад: на перший наш мітинг прийшли люди, яких я раніше не знав, і дали гроші. Вони ніколи більше не приходили з якимись вимогами. Сказали: ми хочемо допомогти. І таких людей в Україні більш ніж достатньо.

Звичайно, в умовах, коли Порошенко консолідує владу, він буде на них тиснути, але я думаю, що все одно завжди з'являється той, хто готовий виручити.

Але ми ніколи не будемо брати гроші у людей з поганою репутацією, і вони це знають. На одному заході до мене підійшов чоловік і сказав: «Ось моя візитка, у мене мережа супермаркетів, я хочу допомогти. Можете перевірити – у мене хороша репутація і немає зв'язків з олігархами». Людина починає розмову зі мною саме з цього. Тобто вони знають, що ми педантичні.
 
Як Ви будете відсівати людей у регіонах, які йдуть у ваш «Рух» для того, щоб або повернутися у владу, або потрапити туди вперше, але виключно для заробітку?
- Перше – представників колишньої влади у нас практично немає. І наш критерій – хто більше одного терміну був у Раді, хто більше двох років на високій посаді у виконавчій владі, той автоматично не може потрапити в наші списки. Це багатьох відсіває.

Друге – ми створюємо громадську раду при нашому русі, яка буде відсівати саме за цим критерієм. У нас буде 10-20 чоловік, які скажуть, що ця людина може бути з нами, а ця - ні.

Третє – є ще інтуїція. Ми спілкуємося з людьми, у нас достатньо часу, щоб подивитися, чи готові вони боротися. Тому я кожен день зустрічаюся з сотнями активістів. Більше половини нашого руху – це представники малого та середнього бізнесу, і серед них є дуже розумні люди. Просто треба цих людей залучати, і я цим намагаюся зараз займатися.
 
Тобто у представників бізнесу Ваші ідеї знаходять відгук? А чи готові Ви знаходити точки дотику з великим бізнесом?
- Група, яку ми створили, насамперед складається з представників малого та середнього бізнесу. Тому що малий і середній бізнес зацікавлений у порядку, чітких правилах і маленькому, але сильному уряді, який захищає ринок, допомагає їм розвиватися, виходити на зовнішні ринки.

Звичайно, є частина великого бізнесу, який готовий грати за правилами, але, на жаль, таких меншість. Усе одно це акули, які хочуть усіх проковтнути, бо тільки так вони себе бачать задоволеними і ситими. У них правила встановлені тільки для себе - це ми бачимо в усіх сферах. Ось в аграрній сфері забрали пільги у фермерів і всю допомогу розподілили між кількома аграрними холдингами. Це класичний приклад підходу – сьогодні держава захищає великих бізнесменів, але катком проїжджає по малих. Що це означає? Що є змова більшої частини великого бізнесу з корумпованим урядовим апаратом задля розподілення прибутку.

Тому, звичайно, ми відкриті для тих, хто готовий грати за єдиними для всіх правилами.
 
Ви говорили, що коли прийдете до влади, то будуть посадки, як в Грузії. Можете одразу сказати, хто сяде першим?
- Я сказав, що треба посадити 25 тисяч чоловік. Я множив це на 26 регіонів України, але два регіони ми контролюємо наполовину.

Насправді так не можна класифікувати, тому що для багатьох Кононенко – символ корупції, а для селян під Миргородом їхній місцевий землемір у сто разів гірший за Кононенка, Порошенка і Яценюка. Або в якомусь селі голова сільради, який пережив усіх президентів, і є символом корупції.
Якщо ми скажемо, що потрібно пересаджати людей тільки з Печерського трикутника, виявиться, що з'являться вакансії, які швидко заповнять корупціонери з регіонів. Це не вихід.

Я не вважаю, що людей потрібно надовго ховати в тюрми - їх просто треба «розмитнити»: змусити продати свої квартири в Україні та за кордоном, «лексуси», «майбахи» і принести гроші. І я впевнений, що 70-80% вкрадених коштів можна повернути назад в обмін на їх свободу. Це буде справедливо, і це можна зробити правовими методами.

Навіщо нам мафіозі та корупціонер у в'язниці з телеканалами, з купленими чиновниками в різних органах влади? Краще хай він буде поза в'язницею, але без грошей для того, щоб купувати важелі тиску і витрачати гроші на дестабілізацію.

Це можна зробити швидко і за рік закінчити усі розборки з корупціонерами через правові механізми. Але в перший же місяць потрібно створити антикорупційні суди, поміняти Кримінально-процесуальний кодекс, який дозволив би швидко судити, швидко повертати гроші. І допустити широкий спектр домовленостей на користь бюджету між слідством і корупціонером.

Я не думаю, що українці повинні десятиліттями утримувати їх у тюрмах і пожинати плоди своєї діяльності у вигляді бідності та злиднів. Краще частково цю бідність і злидні перекрити грошима, які повернуть корупціонери, і нехай вони йдуть на всі чотири сторони. Нехай повертаються додому на хліб і воду, а не на свої дачі в Монако. Так я бачу справедливість.

Последнее изменение Четверг, 09 Март 2017

Коментарі

Новини онлайн

Правила користування сайтом

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів та інформаційних статей, коментарів і блогів користувачів, які розміщені на сторінках сайту, а також за наслідки їхньої публікації і використання.

Думка авторів статей, коментарів, блогів, розміщених на нашому ресурсі, може не збігатися з думками і позицією редакції.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за збитки, понесені в результаті використання або невикористання його інформації.

Прямі та непрямі образи будь-кого, зокрема, політиків, чиновників, журналістів, користувачів ресурсу; дискримінація за національною, етнічною, расовою або релігійною приналежністю, а також шовіністичні висловлювання, нецензурні висловлювання, будь-яка образлива поведінка по відношенню до авторів статей і учасників ресурсу забороняються.

Якщо модератор ресурсу, прочитавши повідомлення, вважає, що воно порушує правила ресурсу, він має право видалити його.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту. Відповідальність за повідомлення та інший контент на сайті несе користувач, який їх розмістив.

Iнформацiя та зв'язок

Портал «Хронограф» - незалежний соціальний медіапроект, мета якого - надати максимум корисної інформації про події в Україні, світі і Сумському регіоні.

«Хронограф» являє собою регулярно оновлюваний політематичний інформаційний веб-ресурс, на якому Вам завжди будуть доступні свіжі новини політичної та економічної тематики, науки та спорту, освіти та культури, відео- та фоторепортажі та ін., а також інтерв’ю і коментарі провідних вітчизняних та закордонних експертів, фахівців у галузі політики, економіки, суспільного розвитку.

Усі права захищені. При повному або частковому використанні матеріалів сайту чи за будь-якого іншого поширення розміщеної інформації посилання на сайт http://hgraf.com.ua обов'язкове.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст новин партнерів (інформери).

З усіх питань, пов'язаних з роботою порталу і розміщенням інформації на сайті, звертайтесь: email: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра., тел.: +38(066) 771-51-56.