wrapper

Сьогоднішня наша розмова - з провідним політологом країни Віктором НЕБОЖЕНКОМ.

- Вікторе Сергійовичу, нинішню владу Ви характеризуєте як «правлячу антиукраїнську кліку». Але навіть режим Януковича Ви так не називали. Чи то була не «антиукраїнська кліка»? Чому зараз Ви даєте владі такі різкі оцінки?
- Тому що навіть при Януковичі ми були досить «жирними» для того, щоб нас використовували і експлуатували будь-які кліки. І на нас тоді не нападав ворог. А тепер навіть олігархи розуміють, що без України їм не обійтися. Але вони, як і раніше, обдирають і експлуатують знесилену Україну. Вони не можуть і не вміють інакше. Тому будь-який крок не на користь України я розглядаю як антиукраїнський. Ось і все.

Вони можуть добре говорити українською, вони можуть бути з Вінниці або з Дарниці, навіть із Донецька - звідки завгодно, але вони повинні розуміти, що в України залишилося дуже мало часу для того, щоб зберегти себе.

Раніше питання збереження країни не стояло так принципово - ми просто не підозрювали, наскільки є близькими до прірви.

Раніше як? Розмовляє людина українською - вже добре. Кладе квіти до пам'ятників українських героїв - ще краще. Краде - ну краде, але то таке... Ми мали президента, який представляв собою стовідсоткового, професійного українця - Ющенка. А люди, які його оточували, були антиукраїнською клікою. Але все це, повторю, було терпимо. Тому що не було війни. І були хоч якісь жирові запаси у суспільства.

Тому сьогодні тих політиків, які не роблять хоча б кроку на користь України, я називаю антиукраїнською клікою. А не тому, що вони не носять шаровари, вишиванки чи не дружать із Фаріон. Ні! Повторюю: антиукраїнські політики - це ті, які неважливо в якій партії перебувають, але працюють проти України.

Ну як це - Головнокомандувач у найкритичніші для країни дні, під час наступу російських військ, не міг змінити весь генералітет? Міг. А те, що він зробив - це антиукраїнська акція.

Або «прем'єр другий» абсолютно не розуміє, що робити з економікою, творить з тарифами незрозуміло що - це теж антиукраїнська акція. Він що, не розуміє, що піднімаючи тарифи, тим самим ставить величезну кількість людей у дуже тяжке становище? Розуміє, але робить. Тому що не шкода і не тут він буде закачувати свій земний шлях. І, повірте, це не демагогія...

- Але Гройсман стверджує, що зобов'язаний виконувати вимоги МВФ, інакше ті не дадуть черговий кредит.
- МВФ теж антиукраїнська інституція. Вони вирішують свої завдання. Я якось розмовляв з одним економістом із МВФ, який працював тут кілька років, і він, пам'ятаю, заявив: «Україна у нас в одному списку з Албанією і Філіппінами». Мені так було прикро. Хоча я розумію, що ми слабкі. Але ми для них існуємо як якась територія, як якісь економічні параметри - не більше.

- Що ж нам усім робити?
- Необхідна мобілізація нової еліти.

- Ну де ж її взяти?
- У німців є один класний вираз: «Чути, як росте трава». Не бачити, а чути, розумієш? І наше завдання - розуміти і обговорювати важливі речі ще до того, як їх почне розуміти еліта.

Більше того, наше суспільство - вперше в сучасній історії, після Майдану - стало мудрішим, ніж його еліта.

Українці ж - дуже відхідливий народ. Політик приходить до влади, краде, обманює - але йому все прощають і чекають нового. Але зараз у суспільстві стався перелом, на який наша «еліта» даремно не звертає уваги: ми вперше стали злопам'ятні. Згадайте, у 2004-му, в 2010-му - ми все прощали. А сьогодні - ні. Тому що в українців з'явилася пам'ять. Не у еліти, а саме в українців. Обман, зраду, брехню вже прощати не будуть. Це правда, і це нова тенденція. Її ще треба «впіймати», закріпити, але вона вже є.

Але ж Ви самі кажете (я Вас же зараз цитую), що влада, у своїй боротьбі з Україною, робить усе, щоб цієї пам'яті у народу не було...
Звичайно. Увесь цей інформаційний «шум», заговорювання проблем, уся ця армія «порохоботів» спрямована на те, щоб зробити народ без'язиким і безпам'ятним. Так зручніше управляти.

Влада маніпулює, захищаючи себе. І вона правильно робить. Але у неї є один істотний недолік у цій стратегії - такий же, до речі, як і у Путіна: сама Адміністрація президента вірить у власну брехню. І ніякої стратегії - ні для себе, ні для країни...

- Там вірять у власну брехню?
-
Вірять!

- Якщо це так, то це, дійсно, шлях поразки...
Звичайно! Вони неадекватні - у політичному контексті. Звідси образи на громадську думку, на противників режиму - мовляв, за що нас критикують? Ми ж намагаємося як можемо!

- Чекайте, але ж всі вони - дуже розумні люди. Особливо Порошенко.
- Я не заперечую. Я його знаю двадцять років. Це дійсно надзвичайно розумна людина. Але я ніколи не підозрював, що він стане таким поганим президентом... Він прекрасний бізнесмен, прогресивний олігарх, любить життя, увагу, владу і гроші. Але він - не слабкий, а саме поганий президент для нинішньої історичної ситуації. Це не його. Саме зараз. У мирний час і в ситі роки йому ціни б не було, а зараз він усе тільки псує і ще страшно ображається.

- Що ж сталося з «прекрасним бізнесменом і прогресивним олігархом», Ви можете пояснити?
- Влада псує. Як і непідйомні для нього завдання - війна з Росією, реформи, боротьба з корупцією, відмова від олігахії. Ну і ущемлене честолюбство...

- Але ж не настільки псує влада...
- Як не настільки? Напівзлиденна, розграбована країна... А ви з одного свого мільярда можете залишити дітям п'ять мільярдів. Ну уяви: ти за все своє життя заробила сто тисяч, а тут раптом надається можливість за п'ять років заробити кілька мільйонів. Я б хотів на тебе подивитися!

І не треба забувати про потужний вплив Росії. І справа не в Липецькій фабриці. Справа в тому, що росіяни дуже «щільно» маніпулюють нашою верхівкою. І в цьому теж - антиукраїнська позиція нашої влади.

Згадайте: 2014 рік, Росія напала на Крим. Виконуючий обов'язки президента України говорить: ну що робити, треба здаватися.
Згадайте і 1991 рік. Москва. Виходить в ефір товстенький лисий чоловічок, з такою ж поганою дикцією, як у Турчинова, з таким же невмінням триматися на публіці, як і Турчинов - Єгор ГАЙДАР. Але він говорить зовсім протилежні речі. Він каже: «Дорогі москвичі! Я прошу вас всіх завтра вийти проти хунти і захистити нашу свободу!» І Москва вийшла. Ви думаєте, якби Турчинов сказав два роки тому такі ж слова, Київ би не вийшов?

 - Вийшов би...
-
Просто влада вже тоді більше боялася власного народу, ніж Росію. І ця боязнь закріпилася в структурі влади Порошенка...

Непомітно для себе Порошенко вступив у дуже небезпечну тенденцію - це горизонтальна і вертикальна самоізоляція. Усіх наших президентів Захід приймає на «ура». Проходить час - і Захід розчаровується. А Росія потирає руки.

Усі наші президенти люблять свій народ. Рік-півтора. Потім - починають від нього ховатися. Якщо завтра якийсь політтехнолог, Медведєв (Олег МЕДВЕДЄВ, політтехнолог, радник президента, раніше працював з Юлією ТИМОШЕНКО – Ред.) або Гринів (Ігор ГРИНІВ, народний депутат, обраний головою фракції БПП замість Юрія ЛУЦЕНКА; політтехнолог, радник президента – Ред.), скаже Порошенкові, що необхідно виступити перед людьми, наприклад, у Палаці спорту - у нашого президента зіпсується настрій на півроку. Тому йому вже ніхто подібного і не пропонує. Ось це і є самоізоляція.

Те ж саме і з вертикальною ізоляцією. У Бразилію поїхати вже не можна - тому що там мучать хорошого президента (президент цієї країни, Ділма РУСЕФФ, перебуває в кроці від імпічменту через корупцію – Ред.), в Панаму поїхати не можна - образили, в Англію поїхати не можна - хоча там усі діти вчаться (Порошенко, як відомо, відмовився від відвідин Міжнародного антикорупційного форуму в Великобританії – Ред.). У США? Це «Вашингтонський обком», вони усіх українських президентів карають після двох років президентства. Усіх! І Порошенко - не виняток.

У Китай, він, звичайно, ще може поїхати. У Монголію, в Росію. Але з Росії українці можуть не пустити назад. Коло звужується. Але він цього не помічає...

- Які ж перспективи у нашого президента?
- Дуже хороші. Сподіваюся, що під тиском критики Порошенко одумається і почне змінюватися.

Вам усе жарти, так?
(Посміхається) Ну, хто його знає...

А взагалі в нашій політиці я більше розраховую на якусь історичну випадковість. Ви ж не забувайте - ми країна, дуже орієнтована на зовні. Від Заходу дуже багато залежить. Завтра, наприклад, втече з країни якийсь генерал, заступник Гелетея, і розповість, що твориться в адміністрації президента, або яка-небудь маленька Панама відкриє кримінальну справу проти глави президентської адміністрації…

Я хочу сказати, що зовнішній поштовх може змусити наше керівництво бути добрішими до українців. І змусити почати внутрішні реформи.

Так що, сподіватися на випадок?
-
Так, тільки випадок, історичний випадок. Такий собі «чорний лебідь» для України.

- А якщо він не трапиться?
- Трапиться! Кожен український президент, ось так дивлячись на мене, як ти зараз, говорив: «Я знаю, що залишуся на другий термін!» Кожен! А я їх всіх непогано знав...

Ну хто міг подумати під час Помаранчевої революції, що до кінця каденції президента Ющенка у нього залишиться 1% від рейтингу? Незадовго до виборів я особисто заніс результати наших соціологічних досліджень у Секретаріат президента. Наші результати показували Ющенку максимум 4%, а мені там показують аркушик паперу, де фломастером намальовано 15%. Я кажу: «Ви що, з глузду з'їхали? Ось ваші реальні рейтинги - 4%!» А мені відповідають: «Вікторе Сергійовичу, ви дуже погана людина...»

Ви думаєте, Порошенко скаже інакше, якщо я покладу йому на стіл його реальні рейтинги? Порошенко живе у світі своїх 54%. А коли йому показують його сьогоднішні 10%, він говорить, як головбух, а не як президент: «Перерахуйте!»

Але повторю: люди стали пам'ятати образи, поразки, радощі. Усе! І це, звичайно ж, пов'язано з війною. Тому що коли я приїжджаю у своє місто і бачу сусідів або просто знайомих - без ніг або контужених, хочеться про це не думати, але не виходить... І так по всій країні.

Війна народила народну пам'ять.

...Або, може, Кучма мені говорив щось інше, коли я йому через рік замість його 54% показував 26%? Він мені казав тоді: «Слухай, як ти мені набрид зі своєю соціологією. У мене багато роботи і все добре».

Те ж було і з Януковичем. Через два роки його президентства ми всі переглядалися і тільки й думали - що стане поштовхом.

- Врадіївка стала поштовхом...
У тому числі. А євромайдан почався, згадайте, через те, що Саша-стоматолог вирішив відібрати «Інтер» у Льовочкіна і Фірташа, сьогоднішнього «віденського в'язня совісті».

- Що-що? Фірташ в'язень совісті?
- Ну, він дійсно морально страждає від косих поглядів австрійської і німецької «охранки» - мені про це розповідали люди, які їздять до нього сьогодні. Так ось, чомусь ніхто не звернув увагу на те, що євромайдан почався з особистого конфлікту межу сином президента і главою президентської адміністрації.

Як тільки Льовочкін з Фірашем зрозуміли, що «Інтер» у них можуть відібрати, вони подзвонили цим двом журналістам «за викликом» (як відомо, увечері 21 листопада Мустафа НАЙЄМ у себе у Facebook написав «Гаразд, давайте серйозно. Ось хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Тільки коментарі під цим постом зі словами «Я готовий». Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися» - Ред.)...

Це був привід. Але ж ми були до цього готові! Ось так буде і зараз. Я не можу наперед сказати, що саме станеться і що буде джерелом конфлікту. Я б тоді був дуже багатою людиною...

- Але де саме здетонує, можете сказати?
-
Це буде конфлікт всередині влади. Щось вони не поділять між собою. Як ви думаєте, що станеться, якщо завтра президент спробує зняти міністра МВС Авакова? Який так зрісся зі своїм кріслом, що збирається в ньому пережити і самого президента України? Буде стрілянина.

Я теж так думаю.
- А навіщо президенту весь цей репресивний апарат у вигляді генерального прокурора України - голови СБУ - директора НАБУ - голови ДФС, якщо міністр МВС - «не його» людина? Звичайно, Аваков клянеться, що виконає будь-яке похітливе бажання президента. Але це не так. У цьому репресивному ланцюгу всі ланки повинні складатися зі «своїх» людей. Тому конфлікт між президентом і Аваковим - неминучий.

- Це особистісні конфлікти.
-
У результаті яких і відбуваються Майдани.

- Але у всіх цих «битвах титанів» наше суспільство виступає заручником, бо інтереси суспільства для тих, хто б'ється між собою - глибоко байдужі. Ось тому Майдани ні до чого не приводять.
-
Ні. Майдан як початок української демократичної революції просто був зірваний. Вона, революція, не була доведена до кінця через вторгнення ворога. Якби не було війни - повірте, сьогодні в Україні були б зовсім інші політики.

Але знайшовся політик, який сказав: через три місяці я закінчу вам війну. І ми, вперше з часів Другої світової опинившись у стані війни, сказали: «Так, нехай буде він». Або зараз, коли нам кажуть: «Не треба критикувати президента, тому що Путін завтра може піти далі», говоримо: «Так, нехай буде, як є»...

Тому війна вигідна і Путіну, і сьогоднішній українській владі.

Тобто війна відсотків на 60 знищила перспективи і завоювання Майдану.

- А Ви допускаєте розгортання російсько-української війни за межами Донбасу?
-
Якщо нинішній українській владі стане зовсім важко - вони підуть і на це.

- Тобто, вони культивують ось цей стан «напіввійни»?
-
Так, культивують. Тому що такий стан дає можливість апелювати до Заходу, дозволяє не виконувати вимоги міжнародних організацій щодо реформ економіки, політики, культури. Ось приїжджали люди з МВФ, а ми їм говоримо: «Так, ми не зробили це, це і це, тому що у нас війна!»

А з приводу наступу Путіна… Ви знаєте, один телефонний дзвінок з адміністрації українського президента в Кремль, одна фраза: «Над Україною безхмарне небо» - і все (за деякою інформацією, фраза «Над Іспанією безхмарне небо» - пароль, що прозвучав у радіоефірі і послужив сигналом для початку військового перевороту 1936 року, в результаті якого до влади прийшов Франсіско ФРАНКО. Достовірно відомо, що 18 липня 1936 року республіканський уряд у Мадриді передав по радіо офіційне повідомлення, яке починалося словами: «Уряд знову підтверджує, що на всьому півострові цілковитий спокій» - Ред.).

- Ви допускаєте, що хтось в Україні може вимовити таку фразу в телефонній розмові з Москвою?
-
Так, я допускаю, що глава президентської адміністрації, або міністр оборони, або навіть сам президент набере телефон Кремля і скаже: «Над Україною безхмарне небо». І в Кремлі одразу зрозуміють, що треба робити...

Ви згодні, що Росії дуже вигідна ця війна? Вони ж повністю закапсулували свої проблеми. Вони будують імперію. Фашизм. У них усе здорово. Ну як вони можуть вивести свої війська з України? Це - моментальне падіння рейтингу Путіна як мінімум на 20%.

Але якби українська влада оголосила не «АТО», а російську агресію - тоді такі дзвінки були б неможливі. А у нас «АТО» - тобто як би війна, але й не війна... Хлопці наші кожен день гинуть - незрозуміло де і за що... А ви питаєте, чому я використовую словосполучення «антиукраїнська кліка»...

Але Порошенко не стане кликати росіян. І знаєш чому? Тому що як тільки він це зробить, в Україні знову почнеться найпотужніший національний підйом. А він цього дуже боїться...

Національного піднесення, звичайно, боїться будь-який політик. Тому що такий підйом - не керований з боку, він самоврядний і не прогнозований ніким. Це ж народна стихія – насправді, річ абсолютно незбагненна.

Ось приклад такої стихії - наше волонтерство. Я проводжу фокус-групи серед учасників волонтерського руху, задаю питання: «Як, звідки з'явилася думка про волонтерство?» Мені відповідають: «Сама не знаю! Вранці нафарбувалася і пішла на роботу, а ввечері ми з подругами вже створили групу допомоги армії»... Тобто люди самі не підозрювали про такі свої благородні якості! Одночасно кілька мільйонів чоловік піднялися і стали допомагати Україні. Ну кому з політиків така народна стихія потрібна.

Так що, повторюю, національний підйом, ентузіазм - річ непередбачувана і некерована. Підтримувати конфлікт для керованості суспільства - ось що вигідно владі.

- Тобто Ви хочете сказати, що наша влада живе в якомусь паралельному світі, який не стикається з життям нашого суспільства?
- Так, і точно так керували Янукович, Ющенко...

- Чекайте, але ж саме фінал Віктора Федоровича повинен постійно стояти у Петра Олексійовича перед очима.
А хто вам сказав, що Порошенко буде бігти в Ростов? Діти де у нього вчаться? В Лондоні. Тому я не здивуюся, якщо політичний притулок Порошенко отримає саме в цій країні. Не обов'язково в Лондоні - є, наприклад, острів Мальта, є маса офшорних місць, врешті-решт, де він зможе пережити завершення української революції без шкоди для себе.

- Ви що, серйозно допускаєте такий розвиток подій?
-
Абсолютно. І Захід йому в цьому допоможе. І це буде правильно. Але нам не потрібні конфлікти і кров - коли проти беззбройних людей він кине гвардію...

- Ви і таке допускаєте?
Так, звичайно. Але я вважаю за краще мирне розлучення президента з Україною.

- Ви знаєте, якщо Порошенко прочитає ці ваші слова, я знаю, яка реакція у нього буде...
-
 Я теж - ніякої. Знаєте, чому? Тому що він шепоче Господу Богу: «У мене договір з Путіним, і я нічого не боюся».

Розумієте, через рік після Майдану сталася одна нехороша річ - Захід і Росія поділили Україну. Президентська і парламентська влада дісталася Росії, а виконавча - Заходу. Але Порошенко порушив цей договір, призначивши прем'єром свого, так би мовити, дуже хорошого знайомого... А значить, Захід шукатиме шляхи вирівнювання цього балансу.

І Україна знову опиниться у заручниках.
- Трохи не так. Україна - в епіцентрі процесів, що відбуваються дуже активно. Усе не так просто. Багато років тому зустрілися якось канцлер ФРН і президент Росії. Канцлер і говорить російському президенту: «Ти знаєш, я йду на пенсію. Ти б не міг віддати нам Калінінград (ну, звичайно, референдум проведемо, усе буде красиво), тобі ж все одно доведеться Курили японцям віддавати. А я хочу залишитися в пам'яті німецького народу об'єднувачем Німеччини, адже Калінінград - це наша Пруссія». Російський президент запитує: «А що в обмін?» «Крим», - відповідає канцлер...

І все було-б добре, але він поліз на Донбас. Як в анекдоті: вранці вона забігає і кричить: «Що ти зробив?» А він відповідає: «Та ти знаєш, якось само поперло»... Тепер вони сидять удвох і не знають, що з усім цим робити.

Звідси - природа Мінського паскудного «миротворчого» процесу, коли Німеччина змушує нас відмовитися від Криму в обмін на імітацію повернення Донбасу. А американці тільки руки потирають...

- І які перспективи у «паскудного Мінська»?
-
Та ніяких. За виключенням Безсмертного, який уже вийшов із переговорного процесу, Україну в Мінську представляє виключно проросійська - і залежна від росіян - делегація. Тому з самого початку було зрозуміло, що Мінськ не буде реалізований.

Там що, є українці? Або там є люди, які вміють говорити Путіну «ні»? Медведчук, Кучма, Геращенко - ці люди що, можуть вплинути на конфлікт? Ні.

- Але хто тоді може вплинути?
Ви знаєте історію про те, як російські танки стояли у 40 кілометрах від Тбілісі і Путіну раптом подзвонив Берлусконі? І сказав: «Володимире, ти знаєш, ті три мільярди доларів, які лежать на твоїх рахунках у деяких священних банках Італії, нам доведеться витратити на відновлення Тбілісі». І все. Путін відступив.

Розумієте, з 1945 року Європа схиблена на своїй безпеці, а не на демократії. І коли зараз Меркель заявила, що Мінські угоди повинні реалізуватися для збереження безпеки Європи, я зрозумів, що для неї найголовніше, щоб війна не перейшла лінію фронту. Усе інше їй абсолютно байдуже.

Слово «безпека» для європейського політика священне, а слова «демократія» або «цілісність України» - для них, вибачте, на дванадцятому місці.

- Ви нещодавно згадали, що комісії ОБСЄ з питань Карабаху минуло 20 років. Так що, «Мінськ», теоретично, теж 20 років може тягнутися?
Ні-ні. У травні 2014-го - якщо ви піднімете мої записи - я сказав, що гаряча фаза триватиме від двох до п'яти років.

- Тобто, ще три роки.
Так, три роки.

- А потім?
-
А потім росіяни звільняють територію Донбасу. Відбувається санація, демілітаризація. Ви знаєте, світ уже давно відпрацював механізм зачистки територій від сепаратистів. Нічого нового вигадувати не треба. Росіяни все це зробили у себе в Чечні. Вони знищили і росіян, і чеченців - вірніше, тих із них, хто серед ночі не міг назвати прізвище чеченського президента. Звичайно, це буде дуже серйозне випробування для України. Тому що якщо нам з вами завтра віддадуть Донецьк, ми десь тиждень святкуватиме - як після перемоги ДЖАМАЛИ на Євробаченні, а потім будемо чухати потилицю: «Що ж з усім цим тепер робити?»

- І дійсно, що робити?
- Як тільки звідти вийдуть росіяни і сепаратисти, вийдуть зі зброєю і з усім награбованим - кордон закривається і починається рутинна робота. Пам'ятаєте, після Чорнобиля був створений Комітет з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ось нам треба буде створити Комітет з ліквідації наслідків російської агресії на Донбасі.

Більше того, нам потрібно буде підписати мирний договір з Росією, де першим пунктом буде записано: «Росія зобов'язується 100 років не нападати на Україну» (а більше ста років Росія існувати не буде). Другий пункт буде таким: «У свою чергу, Україна зобов'язується не втручатися у внутрішні справи Росії під час масових заворушень і місцевої революції». Так буде.

- Але президент України заявляє, що розглядає можливість проведення виборів на Донбасі вже у цьому році...
- Він дуже хитра людина. Він обдурив стількох своїх політичних партнерів, що йому нічого не варто обдурити ще раз партнерів зовнішньополітичних. Я не думаю, що він всерйоз допускає вибори на Донбасі. Як ви це собі уявляєте?

Вибори на Донбасі Порошенко проводити не буде. Тому що це закінчиться для нього плачевно. Ви можете уявити ситуацію, коли «народні обранці» від цих «розстрільних округів», де до сих пір діють катівні для українських хлопців, заходять до сесійної зали Верховної Ради і обіймаються зі своїми друзями з «Опозиційного блоку»? Ви таку картину уявляєте?

Або ось «народний депутат», обраний відповідно до Мінських домовленостей, перетинає лінію фронту. Але по дорозі до Києва на сесію парламенту, наприклад, у Полтаві, його розстрілюють українські патріоти. Причому демонстративно, не криючись. І кажуть: «Ми виконали свій обов'язок перед Батьківщиною. Він вбивав наших товаришів, він воював проти нашої країни».

Але місцеві вибори, звичайно ж, там необхідно провести. Ось нехай який-небудь Моторола забезпечує повноцінне життя якій-небудь донецькій бабусі.

- А що буде з Кримом?
-
Крим Путін уже перетворив на непотоплюваний авіаносець російської вояччини. Тому за Крим будуть боротися не Україна і не кримські татари. Замість них туди прийдуть хлопці з ІГІЛ і Аль-Каїди... Але у підсумку Крим нам буде віддавати Захід, якому зовсім не подобається військова присутність Путіна на півострові. Тому що це - дуже велика проблема для НАТО, для Туреччини, для всього Заходу. Так що там буде війна. Але коротка. А потім Путіну скажуть: «Негайна демілітаризація». У даному випадку це ліквідація бази Чорноморського флоту. І Росія погодиться, тому що на південному узбережжі Кавказу вони ще в 2014 році побудували величезну військово-морську базу, яка сьогодні стоїть порожньою.

Але повторю: це не наша проблема, це міжнародна проблема. І вирішується вона дуже просто. Приїжджає людина з якоїсь Швейцарії зі швейцарським прізвищем Бухгалтер і каже: «Ось ці 32 мільярда, Володимир Володимирович, що лежать у нас, ми віддаємо Україні, тому що вони організували Комітет з ліквідації наслідків російської агресії і гостро потребують нашої допомоги».

- Ви знову відводите Україні роль об'єкта, а не суб'єкта в усіх геополітичних процесах, що відбуваються навколо неї.
- І слава Богу! Суб'єктом процесів, про які ви говорите, Україну зможе зробити еліта, яка прийде на зміну нинішній.

Розумієте, в результаті зриву революції Майдану, про який ми говорили, ми отримали олігархат у його вищому прояві. Такого ніколи не було в історії України, щоб настільки багата людина ставала президентом країни. У світі це не тільки не прийнято - це образа для будь-якого суспільства. Хто завгодно повинен був бути президентом, але тільки не олігарх.

Тому варіантів спочатку було два - або він відмовляється від правління, або він домовляється з іншими олігархами. А домовлятися, по суті, вже немає про що.

- Чому?
- Тому що на самому початку нашої розмови я сказав, що вже вичерпані всі ресурси України - економічні, людські, культурні. Ми вичерпалися. Ми в дуже важкому становищі. Ось вони намагаються вгризтися в Україну, як жирні черви, а обжиратися там вже нічим!

- Є ще земля...
Не дай Бог, українець залишиться без землі! Тому що українець - це земля і воля... Якщо ці дві категорії забрати в українця - українця не стане. Це дуже добре зрозумів Сталін. Він забрав волю і землю - і українці зникли на три покоління...

- Але зовсім зникнути українці не можуть!
Ви знаєте, тридцять років тому, будучи студентом філософського факультету, я поїхав на БАМ. Я приїхав у Забайкалля. Величезне село, за тими мірками - чотири тисячі людей. Виходжу вранці - всюди поламані, повалені паркани, темні, похмурі будинки, під ними люди сидять - такі ж похмурі. І раптом - палісадник з мальвами, двір прибраний, парканчик пофарбований. «Та то, - кажуть мені місцеві, - хохли живуть». Розумієте? Мальви у Забайкаллі тільки українці можуть посадити... Тому ніхто не зможе українців знищити остаточно. Вони відроджуються... Дайте тільки шматок землі, дайте свободу...

Тому Захід не буде відбирати у нас землю. Захід буде змушений знищувати наших олігархів.

Ви знаєте, що у нинішніх олігархів, серед яких трапляються і президенти, скуплено сотні гектарів безцінного українського чорнозему?

- Чула...
- Пацан, так би мовити, йшов до успіху двадцять років... У нього 100 тисяч гектарів українських чорноземів скуплено - ну так вони що, належать людям? Ні. Тому я б хотів, щоб він з нами поділився, за допомогою певних міжнародних механізмів.

- Ви натякаєте, що Порошенко може не досидіти до кінця свого терміну?
Повторю, це не від нас залежить. Це залежить від зовнішніх і внутрішніх політичних процесів, які не контролює ні Порошенко, ні ми з вами.

- А на суспільство наше вже покладатися не треба?
Майдану не треба. У країні чотири мільйони одиниць зброї на руках. Близько 150 тисяч чоловіків, що билися на війні. Ви не змусите їх смирно стояти на Хрещатику і мирно слухати порожні промови демагогів-політиків. Вони пам'ятають, чим це вже один раз закінчилося. Наступний Майдан буде коротким і кривавим. Або для його ініціаторів, або для тих, проти кого він буде направлений.

Тому я дуже хочу, щоб президент Порошенко пам'ятав про те, що українці можуть підтримати його зміщення... Йому не варто жити ілюзіями, що українців можна обманювати до нескінченності. Бо шлях до пекла, навіть для президента, вимощений обманом, цинізмом, жадібністю і благородними намірами.


Галина ПЛАЧИНДА

Джерело: http://iamir.info

Последнее изменение Суббота, 21 Май 2016

Коментарі

Новини онлайн

Правила користування сайтом

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів та інформаційних статей, коментарів і блогів користувачів, які розміщені на сторінках сайту, а також за наслідки їхньої публікації і використання.

Думка авторів статей, коментарів, блогів, розміщених на нашому ресурсі, може не збігатися з думками і позицією редакції.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за збитки, понесені в результаті використання або невикористання його інформації.

Прямі та непрямі образи будь-кого, зокрема, політиків, чиновників, журналістів, користувачів ресурсу; дискримінація за національною, етнічною, расовою або релігійною приналежністю, а також шовіністичні висловлювання, нецензурні висловлювання, будь-яка образлива поведінка по відношенню до авторів статей і учасників ресурсу забороняються.

Якщо модератор ресурсу, прочитавши повідомлення, вважає, що воно порушує правила ресурсу, він має право видалити його.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту. Відповідальність за повідомлення та інший контент на сайті несе користувач, який їх розмістив.

Iнформацiя та зв'язок

Портал «Хронограф» - незалежний соціальний медіапроект, мета якого - надати максимум корисної інформації про події в Україні, світі і Сумському регіоні.

«Хронограф» являє собою регулярно оновлюваний політематичний інформаційний веб-ресурс, на якому Вам завжди будуть доступні свіжі новини політичної та економічної тематики, науки та спорту, освіти та культури, відео- та фоторепортажі та ін., а також інтерв’ю і коментарі провідних вітчизняних та закордонних експертів, фахівців у галузі політики, економіки, суспільного розвитку.

Усі права захищені. При повному або частковому використанні матеріалів сайту чи за будь-якого іншого поширення розміщеної інформації посилання на сайт http://hgraf.com.ua обов'язкове.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст новин партнерів (інформери).

З усіх питань, пов'язаних з роботою порталу і розміщенням інформації на сайті, звертайтесь: email: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра., тел.: +38(066) 771-51-56.