wrapper

Скласти всі яйця в одну корзину і бігти, розмахуючи нею, з радісними криками - подібне лузерство є непростимим для бувалих політиків. Тим більше, що багато хто з цих політиків є ще й бувалими українськими олігархами. Чому ж вони так осоромилися цього разу, поставивши себе у надзвичайно безглузде становище?

«Головний світовий невдаха цього вечора - Україна», - зауважив екс-посол США в Росії Майкл МАКФОЛ, підсумовуючи сенсаційні результати американських виборів, на яких перемогу зовсім несподівано для всіх здобув кандидат від республіканців Дональд ТРАМП.

З цими словами важко не погодитися, однак варто зробити одне важливе уточнення: не вся Україна, а лише ті її політичні сили, які зробили стратегічну ставку на Хілларі КЛІНТОН. І варто зауважити, що чимало українців у цей день відверто зловтішалися їх невдачею, тим самим висловлюючи своє ставлення до влади, неабияк обридлої їм за останні два роки своїми недолугими «реформами» і порожніми обіцянками.

Протягом 2016 року всі ресурси американських демократів - політичний, адміністративний, інформаційний, шоу-бізнес - старанно робили з Трампа злого клоуна і маргінала, голосувати за якого могли б тільки навіжені і негідники. У це передвиборне цькування Трампа включилися, не думаючи головою, і українські політики, про що вони зараз дуже шкодують. І до самого дня голосування більшість американських політтехнологів і політологів впевнено малювали беззастережну перемогу Хілларі Клінтон, розходячись лише в кількості взятих нею голосів.

Не дивно, що на вечір 8 листопада (ранок 9-го за київським часом) демократи запланували у Вашингтоні грандіозне шоу-виступ Хілларі, а в Києві представники правлячої політичної коаліції готувалися влаштувати якусь вечірку з прямою трансляцією. Але свято не відбулося - замість нього були шок, сльози і тремтячі руки, квапливо підчищаючі повідомлення в соціальних мережах.

За підсумками американських виборів журналісти одразу ж відзначили, що виборці США встояли проти масованої антитрампівської пропаганди. По суті, американці голосували за економічні та політичні програми кандидатів, не відволікаючись на численні скандальні сенсації, що спалахували навколо них.

Те, що Трамп щипав жінок за дупи, а Клінтон порушувала секретність державних документів, справило на американський електорат вплив не більше, ніж обіцянка Мадонни зробити мінет кожному, хто проголосує за Хілларі. Розважливості американських виборців можна лише позаздрити!

У перемозі Трампа ключову роль зіграв тупик того псевдосоціалізму, який намагалася побудувати в Америці команда демократів Обами і Клінтон. Такий собі «олігархічний соціалізм», який розмиває середній клас і перетворює Америку на країну, де симбіоз корпорацій і держчиновників безмежно управляє залежними від них (перш за все економічно) «грантоїдами», бюджетниками і соціальними утриманцями. Це те, що глобалісти намагаються створити в масштабах усього світу. Те, що в два останні роки успішно створюється в Україні, де 5 мільйонів сімей посадили на голку комунальних субсидій.

Ось чому проти Клінтон проголосували американські кваліфіковані робітники - усі свої страховки вони заробляють самі або отримують за профспілковим договором від роботодавця, а от від держави їм приходять лише повідомлення «будь ласка, заплатіть податки!». Ось чому за Трампа проголосував дрібний бізнес, який розоряється податками, штрафами і соціальними поборами на користь незаможних, котрих стає все більше.

На другому місці було бажання консервативної «білої Америки» зберегти традиційні американські цінності: християнську гетеросексуальну сім'ю з усіма правами, які передбачені Конституцією США і поправками до неї. Популяризація гомосексуалізму, легалізація легких наркотиків і спроби обмежити володіння зброєю, що проводяться демократами, посилилися побоюваннями напливу «агресивних мігрантів» з мусульманських країн.

А ось що стосується будівництва стіни на кордоні з Мексикою і висилкою із США усіх «латиносів», то це не більше ніж страшилка, придумана ЗМІ демократів. По-перше, така стіна існує вже півстоліття - вона нагадує знамениту «стіну Яценюка» на кордоні України і Росії. По-друге, Трамп погрожував вислати лише нелегальних мігрантів з латиноамериканських країн, які не знайшли собі роботи, і мігрантів, які отримали посвідку на проживання, але замішаних у кримінальних злочинах (пограбування, торгівля наркотиками, участь у бандах). А цю ідею підтримують багато американців.

Нарешті істотний вплив на підсумок виборів зробила втома багатьох американців від того, що їх країна відіграє роль затички у світових конфліктах і годує десятки країн-дауншифтерів, витрачаючи на це ресурси, необхідні для вирішення власних проблем Сполучених Штатів і створюючи непотрібні їм проблеми. Тому обіцянки Трампа вивести Америку з кризових ситуацій в Європі і керуватися у зовнішній політиці тільки американськими інтересами, були схвалені багатьма виборцями.

Вперше за сто років, після втягування США у Першу світову війну президентом Вільсоном, Америка знову повертається до ідей доктрини Монро. Зрозуміло, це не буде колишня замкнутість у собі, адже сучасні інтереси Америки лежать по всьому світу. Перш за все, економічні: Трамп спокусив американських виробників обіцянкою повернути американським товарам лідерство, посунувши китайські і корейські. Аналітики вже складають прогнози, згідно з якими Америка шукатиме союзу з Європою і Росією для економічної атаки на Китай.

Таким чином, у зовнішній політиці Вашингтона пануватиме прагматизм. І проводити її буде новий склад керівництва Держдепартаменту США, представлений республіканцями.

Звістка про перемогу Дональда Трампа була зустрінута гробовим мовчанням українських політиків і провладних ЗМІ. Деякі видання до останнього моменту не знімали заголовків «Хілларі Клінтон лідирує з відривом». Телеканали, що обіцяли грандіозні ток-шоу за участю українських політиків, які б розповідали, що «перемога Клінтон - це перемога України», поставили замість них сюжети про проблеми української провінції. Добре, що хоч не «Лебедине озеро»!

А тим часом самі політики ретельно чистили свої сторінки у соціальних мережах, позбавляючись від негативних висловлювань на адресу Дональда Трампа. Найгірше було тим, хто дозволив собі зайве не тільки у блогах, але й у прямих ефірах – слово, що вилетіло і записане, вже не повернути назад у перекошений трагічною гримасою рот.

Втім, уже за кілька годин український політикум, разом зі своїми лизоблюдами-політологами, перебудувався і юрбою кинувся вітати нового американського президента. Українські ЗМІ зарясніли матеріалами про те, що «Трамп і Україна - партнери навік!».

Ця паніка цілком зрозуміла. В Америці не просто змінився президент, і справа не тільки в тому, що демократи пішли з Білого Дому - Дональд Трамп приніс з собою нові принципи зовнішньої політики США. А найкатастрофічнішим є те, що президентом став кандидат, якого українські провладні політики і журналісти освистували і висміювали голосніше, ніж американські демократи. Навіщо вони це робили? Хороше запитання, чи не так.

Напевно, у них була вагома причина для того, щоб йти ва-банк. Українська громадськість якось не сильно замислювалася над тим, чого це раптом їхні обранці поставили все на Хілларі? Ну що ж, тепер вони гарячково міркують, як відіграти назад хоча б частину.

«Грантоїди» боятися втратити багатомільйонне фінансування програм «реформ» і «демократизації», що дозволяло їм мати легку і добре оплачувану роботу. Український уряд уже сумнівається, чи отримає він нові транші МВФ та інші кредити. Разом із Хілларі Клінтон програла і українська партія війни, що ставила на неї - тепер питання не в тому, чи дасть Америка Україні горезвісні «джавеліни», а в тому, чи прикриє вона її в конфлікті з Росією?

І все ж головним чином українських політиків лякає втрата не тільки військової або фінансової, скільки політичної підтримки Вашингтона. Найбільше в шоці «Народний фронт», який утримується в парламенті зі своїм нульовим рейтингом лише тому, що, за чутками, Банкова обіцяла Держдепу не проводити дострокових парламентських виборів. Обіцяла тому, що лідер «Народного фронту» дуже міцно подружився з Держдепартаментом демократів. Звичайно, тепер Арсеній Петрович спробує «знайти кінці» і з республіканцями, але поки що під питанням знаходиться саме його перебування в Америці - аж надто завзято він підтримував Хілларі Клінтон.

Дуже стурбований і український гарант зі своїм парламентським блоком і приятелем-прем'єром. Адже підтримка Держдепу гарантувала і йому можливість спокійно просидіти свій перший президентський термін, не боячись ні парламентського імпічменту, ні третього Майдану. Так було при демократах, але ось з республіканцями у Петра Олексійовича якось не склалося: так, під час його останнього візиту в США Дональд Трамп проігнорував його прохання про зустріч. До речі, це вже другий західний президент (після Анджея Дуди), який ігнорує Порошенка. Є привід впасти в меланхолію!

Але в розгубленості й українські ура-патріоти і націонал-радикали, що складають ту саму партію війни і дуже сподівалися на велику військово-політичну допомогу президента Клінтон. Президент Трамп навряд чи її надасть - не тому що він куплений підступним Путіним, а тому що він не бачить для Америки сенсу конфліктувати з Росією, підтримуючи Україну (або Естонію, або Грузію). Це і лякає багатьох українських політиків, які побоюються, що Трамп «здасть Україну Путіну». Але ось що вони під цим мають на увазі? Якщо визнання Криму російським, то це навряд чи, хоча нових санкцій США відносно РФ тепер можна не чекати. А ось американської допомоги для взяття Донецька штурмом точно не буде.

Втім, це можна назвати позитивним результатом. Чому? Тому що до впевненої військової перемоги, навіть з Америкою за спиною, Україна поки що не готова. Україні потрібен мир, причому міцний, щоб мати можливість наростити економічні м'язи. І це потрібно не тільки для того, щоб оснастити і озброїти професійну армію, але і щоб її мотивувати. Мужики, що йдуть на контракт за 7 тисяч гривень, тому що у них немає іншої можливості прогодувати сім'ю і оплатити комунальні тарифи, не дуже гарні вояки! Та й в їх лояльності до нинішньої влади можна засумніватися. А зміцнити її можна тільки успішними реформами економіки і підвищенням рівня життя.

Тому для України обрання Дональда Трампа може мати два основних наслідки. Перше: очікуваної радикалами війни-реваншу з лихим штурмом Донецька і силовим звільненням Криму від «зелених чоловічків», що в паніці тікають, не буде. Навпаки, підвищується шанс реалізації Мінських угод і укладення довгоочікуваного миру, коли більше не буде ні фронту, ні обстрілів, ні блокпостів. Радикали, звичайно, будуть незадоволені таким розвитком подій, але більшість українців уже давно втомилася від безглуздого протистояння і навряд чи хоче нових «іловайськів».

Друге: якщо нинішні партії влади не наведуть мости співпраці з новим американським президентом і новим керівництвом Держдепу, не заручаться їх підтримкою, то в Україні можлива дуже масштабна і дуже глибока політична криза. Та що там криза - справжній катаклізм. Залишившись без американського «даху», українські політики влаштують таку міжусобицю, на тлі якої можливий напад Путіна буде вже не найстрашнішою загрозою...

Віктор Дяченко

Джерело: http://from-ua.com

 

Коментарі

Новини онлайн

Правила користування сайтом

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів та інформаційних статей, коментарів і блогів користувачів, які розміщені на сторінках сайту, а також за наслідки їхньої публікації і використання.

Думка авторів статей, коментарів, блогів, розміщених на нашому ресурсі, може не збігатися з думками і позицією редакції.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за збитки, понесені в результаті використання або невикористання його інформації.

Прямі та непрямі образи будь-кого, зокрема, політиків, чиновників, журналістів, користувачів ресурсу; дискримінація за національною, етнічною, расовою або релігійною приналежністю, а також шовіністичні висловлювання, нецензурні висловлювання, будь-яка образлива поведінка по відношенню до авторів статей і учасників ресурсу забороняються.

Якщо модератор ресурсу, прочитавши повідомлення, вважає, що воно порушує правила ресурсу, він має право видалити його.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту. Відповідальність за повідомлення та інший контент на сайті несе користувач, який їх розмістив.

Iнформацiя та зв'язок

Портал «Хронограф» - незалежний соціальний медіапроект, мета якого - надати максимум корисної інформації про події в Україні, світі і Сумському регіоні.

«Хронограф» являє собою регулярно оновлюваний політематичний інформаційний веб-ресурс, на якому Вам завжди будуть доступні свіжі новини політичної та економічної тематики, науки та спорту, освіти та культури, відео- та фоторепортажі та ін., а також інтерв’ю і коментарі провідних вітчизняних та закордонних експертів, фахівців у галузі політики, економіки, суспільного розвитку.

Усі права захищені. При повному або частковому використанні матеріалів сайту чи за будь-якого іншого поширення розміщеної інформації посилання на сайт http://hgraf.com.ua обов'язкове.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст новин партнерів (інформери).

З усіх питань, пов'язаних з роботою порталу і розміщенням інформації на сайті, звертайтесь: email: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра., тел.: +38(066) 771-51-56.